Урок на тему: Передаймо нащадкам наш скарб- рідну мову

Вивчайте, любіть свою мову,

Як світлу Вітчизну любіть,

Як стягів красу малинову,

Як рідного неба блакить.

                                  (В. Сосюра).

Тема уроку. Передаймо нащадкам наш скарб - рідну мову.

Мета уроку. Розкрити красу української мови і необхідність її збереження для передачі майбутнім поколінням; розвивати чуття мови; виховувати почуття любові до української мови та рідної України.

Обладнання. Виставка книг, малюнки дітей, тематично пов'язані із змістом уроку, зображення Герба, Прапора, магнітозапис Гімну України, пісень про мову.

             

            ХІД УРОКУ

      І. Вступне слово вчителя.

Рідна мова... Рідне слово... Воно прийшло до нас з молоком матері, відкрилася зі сторінок Букваря і інших книжок, передалося нам з вуст людей, які нас оточують з дитинства, дідуся, бабусі, вчителів, знайомих і друзів.

(Вчитель декламує вірш)

Українська мова

Мово моя українська-

Батьківська, материнську,                                                    

Я тебе знаю не вивчену-

Просту, домашню, звичну,

Не з-за морів прикликану,

Не з словників насмикану.

Ти у мене із кореня —

Полем мені наговорена,

Дзвоном коси прокована,

В чистій воді смакована,  

Болем очей продивлена,

Смутком багать продимлена,

З хлібом у душу всмоктана,

У поті людськім намокнута,

З кров'ю моєю зміша

 І аж до скону залишена

В серці моїм.

    

(В. Бичко).

 Вчитель.

— Наша мова дійсно є скарбом і не тільки тому, що це мова наших батьків, а ще й тому, що українська мова зайняла трете місце серед усіх мов світу (після французької і перської на всесвітньому конкурсі мов, що проводився в місті Парижі).

     Ось чому наші поети оспівують українську мову в своїх творах.

(Вчитель читає цитати, записані на дошці).

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос — більш нічого,

А серце б'ється, — ожива, Як їх почує…

(Т. Шевченко).

Ти наше диво калинове

Кохана материнська мово!

(Д. Білоус).

Мова наша, мова —

Мова кольорова,

В ній гроза травнева

Й тиша вечорова.

Я без тебе, мово,

Без зерна полова

Соняшник без сонця,

Без птахів діброва...

(Ю. Рибчинський).

О місячне сяйво і спів солов'я,

Півонії, мальви, жоржини!

Моря бриліантів, це —мова моя,

Це — мова моєї Вкраїни.

(В. Сосюра).

Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько

Тільки камінь має.

Як ту мову можна забути,

                         Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила?

(С. Воробкевич).

О слово рідне!

Шум дерев!

Музика зір блакитнооких,

Шовковий спів степів широких,

Дніпра між ними левій рев...

(О. Олесь).

(Вчитель   пропонує   вдуматись   у   зміст   віршів   про   мову прокоментувати їх).

II. Що таке рідна мова і державна мова?

Вчитель.

Сталося так, що українська мова довгий час була офіційно заборонена (указ Петра Першого, Валуєвський циркуляр, Ємський указ). Її оголошували придуманою німцями, вважали діалектом російської чи польської мов, на неї дивилися, як на «хлопську», призначали її тільки для «домашнього вжитку». Її свідомо принижували, не допускали в сферу науки, техніки, на фабрики, заводи, до армії, в спорт – до тих сфер, що важливі для існування нації.

Довідка:

 У статті 10 Конституції записано, що державною мовою в Україні є українська мова.

Це надзвичайно дороге завоювання українського народу впродовж багатовікової боротьби за існування української держави.

Лінгвоцид через заборону української мови здійснювався царським урядом Росії планомірно і систематично:

§  1720  – Указ Петра І про заборону друкувати в Малоросії (так називали Україну) будь-які книги, крім церковних, але щоб ніякого малоросійського наріччя в них не було;

§  1753 – Указ про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії;

§  1769 – заборона Синоду Російської православної Церкви на друкування та використання українського Букваря;

§  1863 – Циркуляр міністра внутрішніх справ П.Валуєва про заборону видавати підручники і літературу для народного читання та книжки релігійного змісту українською мовою, якої «не было, нет и быть не может» ;

§  1864 – вийшов Статут про початкову школу: навчання має проводитись лише російською мовою.

Царський уряд видав ще кілька десятків Указів про заборону українських театральних вистав, заборонив перекладати твори з російської мови на українську.

Не в кращих умовах виживала українська мова після жовтневого збройного перевороту 1917р. в 1938р. виходить Постанова «Про обов’язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР»; в 1958р. вийшло Положення про вивчення другої мови «за бажанням учнів і батьків». Оскільки постанову 1938р. не було відмінено, то за цими двома документами російську мову в Україні треба було вивчати обов’язково, а українську – хто як захоче.

 Протягом віків принижувався статус і престиж української мови.

Вчитель.

Та як не душили українську мову, вона все-таки вижила і в оновленій Вкраїні стала державною мовою.

А чи відомо вам, діти, зміст термінів: рідна мова, державна мова?
Завдания для учнів (в групах або в парах).       

Обговорити, і сказати, чи однакові за змістом ці словосполучення.

Вчитель .

Рідна мова – це мова, яку передали нам наші батьки. Доречі, на території України проживають багато національних меншин, для яких українська мова не є рідною.

  Державна мова – це ділова українська мова, на якій пишуться всі документи в усіх установах нашої країни, проводяться сесії Верховної  і місцевих Рад, роблять записи громадський актів. Її зобов’язані знати всі громадяни, що проживають на Україні.

  Українська мова є ознакою державності нарівні з такими символами як: Герб, Гімн, Державний Прапор, наявність власної території.

 (Показати дітям символи України, послухати запис Гімну України)

 III. Створення у дітей ситуації успіху для виникнення бажання вивчати українську мову, щоб передати її нащадкам.

Вчитель.

Українська рідна мова

Мелодійна (світанкова)

Ти від серця і до серця

Ти дзвениш, як те (джерельце)

Щира, світла і казкова

Ніжна, ніжна, (пелюсткова)

Ти багата і барвиста

І дзвінка, і (промениста)

І буденна, і святкова

Мово наша (колискова)

І свята, і найрідніша

І для слуху (наймиліша)!

У тобі ясне світання,

Є любов, а є (кохання).
Ти така ясна, чудова
Мово наша (веселкова).
У тобі глибінь кринична
Ти близька для нас і (звична).
І весела,і завзята,
Ти дотепна і (крилата).
Лагідна, і терпелива

То сумна, то (жартівлива)!
Іскрометна і лірична,
І пісенна й (поетична).
То звичайна, то (врочиста)
Ти цікава й щедра мова,

І відкрита, й (загадкова),

І повільна, й блискавична.

І звичайна, й (фантастична)

І щаслива, і нещасна,

Історична і (сучасна).

Ділова і виробнича  

І відверта й (таємнича).

І тому невипадково

Є в тобі потрібне слово

На всі випадки життя і на кожне почуття!

(Н. Красоткіна)

(В початкових класах можна зачитати вірш в скороченому вигляді, записавши на дошці слово мова і епітети до нього: рідна, світанкова, казкова, пелюсткова, барвиста, промениста, святкова, колискова, наймиліша, чудова, веселкова, кринична, завзята, крилата, лірична, поетична, врочиста, загадкова, фантастична, таємнича... Діти вдумуються в зміст кожного епітета).

Вчитель.

Ось ми і підібрали слова для опису рідної мови, але не всі епітети ми з вами відгадали. Звідки ж поповнюємо ми свою мовну скриньку, діти?

Діти. З книг, словників, в процесі спілкування з людьми і т. д.

Вчитель.

Відкрийте   книги,   які  лежать  на  ваших  партах,   прогляньте відшукайте незрозумілі слова.

(У дітей на партах словники, художні твори українських класиків - Т. Шевченка, Л. Українки, І. Котляревського, І. Франка, і інші.

Робота проходить під девізом: "Учітеся, брати мої, думайте, читайте... І чужого научайтесь й свого не цурайтесь...).

Діти зачитують слова і вислови, які вони не розуміють.

Ось бачите, як багато слів і значень в нашій мові, яких ви ще не знаєте.

Вчитель.

—А зараз я вам прочитаю стародавню веснянку.

—Про що в ній йдеться?

(Вчитель читає веснянку, записану на дошці).

Ой-йой, весна, гей, красна,

А що ж ти нам унесла?

—  Я унесла,унесла
Три користі —радості:
Одна користь-пастушок,
Друга користь -ратаїк,
Третя користь -бортничок.
Пастух жене — мокає,
Ратай оре — сокає,

А бортник творить—токає.

Ох!

Діти кажуть, що не всі слова у цих рядках для них зрозумілі слова.

Вчитель.

Я теж не все зрозуміла в цьому вірші.

  Чому ми не зрозуміли. Про що йдеться у вірші?

Діти.

—Ми не знаємо, що означають деякі слова.

Вчитель.

— Разом з тим, більшість слів вам зрозуміла.

—А звідки ж ви дізналися про те. що означають зрозумілі?

Діти.

—Від мами, бабусі,   на уроках.

Вчитель.

    - Отже, якщо ми не передамо своїм дітям скарби нашої мови -
слова та вирази, то частина слів може взагалі загинути, як ті, що в старовинній веснянці. Це відноситься не тільки до окремих слів, але й до приказок, загадок, колисанок, казок, які вам розповідала ваша мама, бабуся.

                                            

Пригадайте   прислів'я, якими повчає вас ваша мама.

Діти називають прислів'я:

Не відкладай на завтра те. що маєш зробити сьогодні.

Умій казати, умій і змовчати.

З ким поведешся, від того й наберешся.

Не лізь перед батька в пекло.

Хочеш їсти калачі — не лежи на печі.

Скінчив діло — гуляй сміло, та інші.

Вчитель.

—Подумайте над тим, якими прислів'ями ви будете повчати своїх дітей, прислухаючись до татових і маминих слів, в яких мудрість цілого народу.

—А в цих прислів'ях виражається любов народу до рідної мови, бажання бачити и влучною і чистою.

Слово - не горобець, вилетить - не піймаєш.

Гостре словечко коле сердечко. Слово — не стріла, а глибоко ранить. Слово до слова — зложиться мова.

Вчитель.

А тепер погляньте, які чудові малюнки (показує малюнки дітей) намалювали, діти згадуючи мамині колисанки.

Читає колисанки.

Ай — ну, люлі — люлі, люлі

Налетіли з поля гулі

Та й посіли на воротях У червоних та чоботях А - а люлечки! Шовковії вервечки, Золотії бильця,

Срібні колокільця Мальована колисочко Засни, мала дитиночко!

Вчитель.

Великий будинок у селі стоїть,

Та завжди, як вулик бджолиний шумить.

Як чаша, він повний знаннями,

Ласкавий будинок цей з нами.(школа)

Є в ній вогонь калини, дзвін струмків

Солодкий щебет ранніх солов'їв,

Твоя, дитино, пісня колискова

І материнське тепле й ніжне  слово. (мова)

Я у світі найніжніше,

Я у світі найгостріше.

Можу ранить, лікувать

І членом речення стать.(слово)

Українська мова – це країна казкова,

А править у ній генерал-довідник,

Ім'я якому … (словник)

Завжди можуть стать в пригоді,

Моїх порад вам не злічить.

І кажуть про мене в народі:

“ Мовчить, а сто дурнів навчить ”. (книга)

Маленька, менша мачини,

Ні з ким не стану я в борню,

А при читанні, коли треба,

Й людини мову зупиню. (крапка)

Злита з хвостиком ця крапка,

Невелика, власне, лапка.

Робить паузу, всім знайома.

Як вона зоветься? – (кома)

Що за знак – стрункий, мов спис,

Він над крапкою завис.

Спонука до поклику.

Хто ж бо він? – (знак оклику)

Він після речення, цитати

Вмостився, схожий на гачок.

Всіх нас примушує питати,

А сам ні пари з уст – мовчок.

Що це таке… (знак питання)

Вчитель.

А тепер пригадайте казки, які ви добре пам'ятаєте і зможете розповісти своїм братикам і сестричкам.

(Діти: «Колобок», «Котигорошко», «Пан Коцький»)

Вчитель.

-         А тепер послухайте мою казку.

Було це в одній недалекій країні. Багато віків засмічували там люди свою мову: то модним словечком, то вживанням надмірно слів з інших мов, тільки кінцівки своїх слів до них чіпляли. От заросла мова їхня бур’яном перекручених слів, що стали називатися страшним словом «суржик». І стали люди блукати  у цьому суржиковому лісі.

Суржики ще й пісню собі співали, щоб людей злякати:

-         Я суржиковий ліс, я ліс!

Я злий такий неначе біс!

Я всіх таких, як ви, ловлю,

Захоплюю, душу, давлю

Щоб слово рідне забували,

Щоб мови рідної не знали

Хай краще в світ ідуть німі,

Раз захотіли так самі.

                   Н.Красоткіна

Вчитель.

Давайте спробуємо виручити жителів цієї країни з біди і врятувати їхню мову від суржиків.

(Вчитель читає суржики)

Я вибачаюсь, що запізнився (Вибачте мені, будь ласка, за запізнення)

Ти вірно розв’язав приклад, маладєц (Ти правильно розв’язав приклад, молодець)

Поскладай блюдечка (Поскладай тарілочки)

Закрий двері, сквозняк (Закрий двері, протяг)

Говори дальше (Говори, проодовжуй)

Ці помилки зустрічаються часто (Ці помилки трапляються часто)

Допишіть два нуля (Допишіть два нулі)

Не мішайте працювати (Не заважайте працювати)

Вчитель.

Як ви гадаєте, в якій країні трапилося це нещастя? (на Україні).

Щоб цього більше не сталося, пам’ятайте слова українського поета-класика М.Рильського

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й неустанно

Політь бур’ян. Чистіше від сльози

Вона хай буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам.

(Як «приз» за активну роботу можна запропонувати дітям вірш - забавлянку про мову або пісню про мову)

ІУ. Висновки та підсумки уроку.

Вчитель.

Ви переконалися, що в нашій мові вистачає слів щоб передати свої думки, описати будь-які явища природи, описати сміх і сум, найвищу красу. Все у ній є, тільки треба наполегливо вчити, безмежно любити рідну мову, гордитися нею і не цуратися її.

Вчитель читає вірш.

Не цурайтесь мови, люди,

Рідного джерельця.

Хай вона струмочком буде,

Хай дійде до серця.

Хай вона в піснях лунає

Кожен день і в свято.

Соловейком хай співає

В українській хаті!

Бо ж вона така багата,

Українська мова!

Неповторна і крилата

І така чудова!

І цвіте у ній кохання

Рушники з квітками

Мрії наші і бажання,

Верби надставками.

Найрідніше, сокровенне,

Найдорожче в світі!

І святкове, і буденне,

В ній — батьки і діти!

Не цурайтесь, люди, мови

Не цурайтесь роду...

Як зачахне рідне слово —

Не буде народу.

Н. Красоткіна.

- Діти, то які висновки про рідну мову зробив кожен з вас?

Діти:                                                                 

—Українська мова — одна із кращих у світі.

—Українська мова — є мовою державною.

— Потрібно любити  і берегти  чистоту української мови,  щоб передати її наступним поколінням.